Межа
Автор: Лилия Яковенко
І ніби не жила, і не любила,
І пройдено не мало, й випито до дна,
І охопити все життя не сила,
А я ще б сотню літ жила.
Хвороба душі
Автор: Лилия Яковенко
Я тихо ненавиджу Вас,
Я подумки Вами хворію,
Хоч вже не існує для “НАС”,
Та Вас я почути умію.
Пусть
Автор: Лилия Яковенко
Пусть о тебе никто не знает,
Ты мой секрет, ты мой магнит,
Усталый взор ресниц ласкает,
И согревает, и манит.
Осінні парфуми
Автор: Лилия Яковенко
Злиденного кисню позичу у поля,
Вкраду промінь сонця собі до весни,
Осінні дощі випробовують долю –
Їм сняться вологі з туманами сни.
Люблю
Автор: Лилия Яковенко
Дивлюсь я на тебе й не сила мовчати,
Мені б шепотіти до тебе слова,
Мені б тебе поглядом просто торкати,
Всього поманити, поки я жива.
Я люблю осеннюю прохладу
Я люблю осеннюю прохладу,
Моросящий дождь и желтый лист,
Теплые одежды у природы
Отнимает ветер – эгоист.
Заворожило
Заворожило листя підвіконням,
Майнули спогади сумні,
Прорвало небо, як безодню,
І змило безкінечні дні.
Нічого не було
Нічого не було й не може бути,
Я подумки ловлю себе тому,
Що намагаюся забути,
Між нами вигнуту струну.
Ночь на вокзале
Ночь. Опустошенный перрон.
Встречает город фонарями,
Склонилась ива за окном,
Шагает ветер за стихами,
Пісок
Пісок перетираю у долонях,
Вимірює він час сьогодні і тоді,
Дрібні пісчинки на знайомих скронях,
Дарує він тобі й мені.