Талантонет

Нічого не було й не може бути,
Я подумки ловлю себе тому,
Що намагаюся забути,
Між нами вигнуту струну.

Вона ось-ось розірветься і знищить,
Омріяне тепло і на траву,
Впаде омана і пекуча тиша,
І я замерзну на вітру.

Ніщо не зможе приховати погляд,
Це ніби злива, що прорвала небеса,
Це те, що виправдає здогад,
Це те, що спалить, мов сльоза.

Нічого не було й не може бути,
Бо є події, що були до НАС,
Бо є роки, яких не повернути,
Які, як ехо, кривдять повсякчас.

Автор: Лилия Яковенко
Фото: www.flickr.com