Пісок
Пісок перетираю у долонях,
Вимірює він час сьогодні і тоді,
Дрібні пісчинки на знайомих скронях,
Дарує він тобі й мені.
Піску такого просочилось море,
Нанизуючи долі і життя,
Він виміряв окремо наше поле,
Він нам окремо описав буття.
Та я дивлюсь на тебе й завмираю,
І ніби розчинивсь пісок в роках,
Як і раніше долю обираю,
З твоєю змішую в руках.
Автор: Лилия Яковенко
Фото: www.flickr.com
Комментировать