Талантонет

Я піднімаю трубку: лиш гудки,
Короткі, довгі, божевільні,
Хвилини зібрані в думки,
Безмежні, марні, нестабільні.

Гудок в мелодію лягає,
Один за одним, без кінця,
Немає меж, тебе немає,
Куди летиш ти, думка ця?

Сама з собою розмовляю,
Я звикла в темряві мовчать.
Гудки… Неначе льодом огортають,
Неначе скривджені кричать.

Босоніж в зливу і у спеку,
Босоніж шляхом і стерном,
Втікаю я від небезпеки,
І відключаю телефон.

Автор: Лилия Яковенко
Фото: www.flickr.com