Межа
Автор: Лилия Яковенко
І ніби не жила, і не любила,
І пройдено не мало, й випито до дна,
І охопити все життя не сила,
А я ще б сотню літ жила.
Хто знає – де вона межа,
Це, ніби, вчора і сьогодні,
Стоїть життя мого вежа,
Нанизує умови нам погодні.
Нав’язує нам долі, імена,
Підштовхує, що й як робити,
Між тим обмежує вона
Права на вічність жити.
Фото: www.flickr.com
Комментировать