Стежка
Автор: Валерия Жарикова
Стежка, стежина, стежечка…
У кожного ти своя,
У одного – як мережечка,
У іншого – що рілля.
Ось цей тебе прикрашує
І в будні мов на свята,
А той – лише приказує,
Мовляв : « І вона не свята».
Один – посадив поряд дерево,
А далі розбив квітник ,
Інший присів набить черево
Й тобі залишив смітник.
Одному за щастя мається
Зробити для тебе все те,
Що милує око, всміхається,
Квітує і швидко росте.
А інший ніби не знає
Звідки ті блага взялись,
Все нищить, рве, ламає
Вони ж не мої, а чиїсь…
Стій, зупинись, радіючи
Поглянь на дивну красу,
Яку, про кожного дбаючи,
Турботливі руки несуть.
Фото: www.flickr.com
Комментировать